Був в нас такий випадок, не то в кінці 80-х  чи на початку 90-х.  Весілля було в одному із сіл на межі  Підволочиського та Збаражського районів, літо, теплота, погода кавалєрська...  Молодята  були з одного села і були на той час студентами ,  окрім родини, молоді з села, приїхали щей студенти-одногрупники. Весілля було велике і в переважній більшості молодіжне, як тоді говорили  "комсомольське".  Забава була і в правду -ФЕСТ,  молодь веселилася і забавлялася, було кілька "заводіл"  що організовували забави,  а  "цілований"  під любий ШЕЙК  , хапаючи салфетки , хустинки , рушнички....   відповідно такий танець як 7-40 окремо грати не було потреби.

        На другий день,вже під ранок після всіх церемоній, дехто з гостей ще додому не спішив, а студенти чекали  маршрутку ,  ну тай ясно, забава продовжується, та й куди діватися, думаєм: наберемо бонусних балів на майбутнє.  Відігравши кілька танців , хтось замовив цілований, ну тай ми починаємо 7-40 .  Довго не грали ,  з перших нот з хати вибігає господиня з криками "Зупиніться!  Не грайте!" а за нею ще кілька родичів в підтримку. ...  Та що ж таке? Що сталося?  А виявляється, на їхнє тверде переконання  , цей танець танцювали ті що вели ІСУСА на Голгофу.   Погодьтесь, аргумент потужний.      Ми пробували пояснювати , що це просто танець..  та НІ, і крапка!     Вже ніби якось залагодили ситуацію мирно, та тут проснувся  саксофоніст  Степко, що грав в нас на підміні,   він вже сидячи спав в кутку нашого шалаша, та почувши шум проснувся , і каже до господині:

   -"Ой , цьотко, та звідкіля ви то знаєте?  Ви , що там були?"

  -....?!!!....

Після цих слів весілля закінчилося,  гроші нам правда заплатили всі як і домовлялися, одне тільки сиділи ми як сироти серед подвірря з апаратурою майже до обіда поки нас не відвезли додому , так як свого транспорту на той час не мали.   До-о-о-вго  після того випадку між собою невесело жартували:  "Ну, що 7-40, і по весіллю?"      На роки  від цього танцю відмовилися взагалі, а вразі коли замовляли цілований,  то оголошували "ЦІЛОВАНИЙ НА ЗАМОВЛЕННЯ"   і грали "Одесу" , а для того щоб зробити довшим наповнювали різними "сочними колінцями".   

            Пройшли роки, ми його вже знову граємо,    і "включаємо" , але в зал поглядую, чи бува хто гостро не реагує.      )))))))...

        Той випадок із цілованим танцем ще довго мене мучив, та одного разу перед самим весіллям проснувшись досвіта, щось зовсім не бралося спання.  я встав і виходячи із кімнати ще глянув як мирно спить дружина і тут мене пробило на "романтізьм".    Зробив кави і сів за клавіші, а за годину .на мелодію тієї ж "Одеси"  вже був текст , котрий і до сьогодні використовую.   http://www.minus.lviv.ua/minus/artist/%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0/rec/22993/

Коли тебе спіткає горе, може і біда

Чи довго ти не маєш грошей, все це єрунда

Ти жінку пригорни до серця файно поцілуй

І тим життям яке сьогодні тішся і смакуй.

 Пр.  Ех! Цілуйся, кожен хто вже вміє

         Ех! Цілуйся, кожен хто й не вміє

         Ех!  Цілуйся , сенс у тому є

         Бо із поцілунком  файне житіє.

Коли були ми кавалі'ри, згадуймо давай

Стояли мрійливо під клубом, правду пригадай

І кожен перший поцілунок так запамятав,

Без нього б ти сьогодні  ,жінки би не мав.

Дівчата, вам скажу , не гнівайтесь навчу

Як подолати в "чуваків"  непо'кори  чуму

Ви гарно посміхніться їм, і за чуприну  хап

Щоб кожен з них все зрозумів і так собі сказав.

Хлопам таке скажу,  із досвіду свого

Щоб дома чисто і наварено було

Є засобом секрет один , спрацьовує завжди

Цілуй  свою ти  жінку,    до другої не йди.

Цілуйсь бабці, і навідь дідусі

Бо практику в цім ремеслі, проходили усі

І скільки б ви не прожили'  ,  чи рочок чи під сто

Цілуймось бо ми є живі,  і ми іще -ОГО!

В Одессе в 70-80-е годы на свадьбах часто играли "сборные" составы. Взяли одного неизвестного "клавишника", а он большинство песен умеет играть только в тональности Am.

Барабанщик начинает отсчет новой песни и солист, вспомнив что ему высоко, успевает на счете "три" всем крикнуть ("живые" музыканты тогда еще были :-) - Ре-минор!

На что клавишник невозмутимо отвечает: "Поздно! Я уже руки поставил". Долго коллеги не могли продолжить играть :-).

Ясно, що було давно . Вдалось придбати в школу " Ямаху ". Завгосп дивується : " Як же ж воно так грає? І барабанів нема..." Я взяв да й ляпнув, що там сидить такий собі "япончик" та й стукає..." Довго він заглядав під клавіші...і не раз !

Хлопці з кантори "Старий парк" розказували історію.Хто не знає,розказую:хлопці лабають наживо,дуже круто,з роковим нахилом.І от,одного разу,працювали вони в якомусь клубі,там круті гітарні рифи і все таке.Один чувак "під газом" питає як гурт називається,йому відповідають:"Старий парк".-"Ааа,"Старый панк",понятно",відповідає чувак:-D!

Ну "префаратор" це пів біди. А от був випадок також з старостою який сказав "Давайте подякуємо оператору щоб нам зробив вічную пам'ять"

Ще один прикол, співають "хто родився в січні", дойшли до України, потім хто забув, хто не зрадив своїй жінці, хто не зрадив чоловіку, і "Хто займався зранку сексом вставай наливай". І два мужика такі напів готові встають, гарно чокаються стаканами, а музикант каже "Хочу всім присутнім тут зауважити, що ніодна жінка не встала тільки два поважних мущини"

Тамада організував конкурс між столами на найкращий музичний твір виключно українських народих пісень. Молодняк зібрався за одним столом - чоловік з 30 - дуже активних і веселих і без комплексів. Коли дойшла до них черга заспівали "Ой піду я на гору крутую". Потрібно було оголошувати переможців, але не було молодих. Після того як прийшли молоді, тамада попросив заспівати одночасно всі столи кожному свою пісню, але тільки приспів. В результаті пацани руки, пальці склали в рупор і почали на всю глотку верещети в сторону молодих "Ой тихую!!! ой тихую!!!! Заспіваю ти хую!!!!"

Може 6 років тому, якще тільки починав. Село. Болота по коліна. Сира погода. Площадка. Хмара людей на площадці. Спочатку всі танцюють, тісняться, всі танці впритирку. Потім через годину десь, дехто на перекур, дехто танцює, а решту хто на лавки посідали, інші поспирались хто в стіну, хто в дерев'яну балку. Так ось - балка не витримала і десяток людей бубухнулись дружно на землю. Всі ржали))

Бувальщина. Скрипаль грає грає і каже піду відлию.Скрипку, смичок під паху і пішов за палатку . За хвилину приходить весь блідий і в г--ні (гною). Виявилось, що повернув до стайні де стояв бик. І шкварнув того бугая смичком по яюлах. Бицюра так сталепався, що обпаскудив колегу лайнюками з голови до ніг.Шок пережили обидва. 

Було це в Гайворонському районі Кіровоградської обл.Колись грали великими колективами звісно і весілля були не такі як тепер.Після першого дня весілля положили всіх музикантів спати в одній кімнаті  як годиться спати музикантам на полу на кожухах,а господар  хати по своїй звичкі закрив двері на ключ і вийнявши  його поклав на підвіконник.Під ранок одного музиканта "підперло" (після кавунів) до сервісу, він до дверей, а вони закриті, ну і за браком часу він сів і "рослабився" на сандалі керівника.Зранку не звертаючи уваги на страшний будун всі скоренько вибігли з хати,а керівник як і "положено" встав останній,пішов вимив сандалі і пішов снідати.Потім такий діалог;

- Ну і хто на@рав мені в сандалі?

- То Толя напевно собака забіг до хати тай на@рав.

-Ні!!! Собака кавунів не їсть!!! (а з сандалів зернята повилазили)