Грали ми у Львові ресторані "Золотий вепр" стара жіночка сіла під колонки і балділа десь до половини забави потім зривається зі свого місця і прямує просто до нас і кричить "скрутіт той ящик бо в мене вже тиск піднєвсє,і показуючи рукою на світло музику продовжує : і виключіт то люстро бо дуже вочи разит")))))))))))Такі то "бабушки старушки")))

Мій родич колись їздив з нами по халтурах. Його завдання було розгрузити і загрузити апаратуру + охорона.

Оплата за все - що вип"є і зїсть то його.

Також він брав трубу, імітував що грає і так знімав дівок.

І що Ви думаєте не знаю як наш колектив але він мав шалений успіх .....-))))

Намолотний був до цієї справи.

Якось по телевізору в одній із телепередач молода ведуча запитує музиканта із якогось гурту :  "Яке ваше любиме блюдо?"    Ну, а лабух видно  що загартований , "воював"....   відповів  :   " ЗАКУСКА..."

Початок весілля,гості за святкові столи ще не сіли...Староста,глянувши на наш напівпорожній стіл,пішов до господині,тай каже:"Дайте музикантам щось на стіл".Відповідь була проста і геніальна:"Зачекай,в мене ще люди не їли!.."

Доброго дня всім. Перечитуючи розповіді до даної теми згадав про своє....

Граєм в Заліщицькому р-н, десь над Дністром, чи Серетом, вже й неможу згадати,

село називалось Миколаївка. Зайшли гості за перший стіл, музиканти відіграли

"корогін", батьки випили з молодятами, запрошують гостей їсти , пити і тут всім випили і  "молотять"

і в шалаші тишина, ніхто не говорить  лиш вилки стукають...

Газда стоїть ще коло молодят, мама сіла на на край лавки.

Газда випив, кинув оком по шалаші  тай питає нас: " Хлопці шо так тихо стало..?",

А наш баяніст візьми тай ляпне: " Певно хтось ноги переплів....",  мама подає голос: " То на певно Я"

Газда в крик : " ЖІНКО РОЗКИНЬ НОГИ - НАЙСЯ ГОСТІ  БАВЯТЬ!!!!"

Всі врегіт!!!

Напевно кожен хто грає по весіллях чув таке питання "Хлопці, у вас яка ямаха, роланд чи касіо?"

Після другого заходу на весіллі один гість вже трошки "змучений" підходить до нас і каже

- Хлопці в пісні Меладзе вам треба грати більше ЛЯ МІНОРУ, а так гарно граєте, ГОЛОСНО......

Працюємо весілля з солісткою, і між заходами підходить до соліски мужчина і говорить їй комплімент

- Дівчинко у вас дуже гарний жіночий СОЛЬФЕДЖІО....

У мене тут з п.Миколою проходить паралель.Давно було...Якось грали весілля в далекому селі.Народу в шалаш набилося,майже місць немає.Ще люди підходять Тут голос"Встаньте,музиканти-хай люди сядуть."Не знаю,як у кого,але коли ,запрошуючи гостей за стіл,після маршу шуткуємо"Надворі лишаються кіт,собака...і музиканти!"

Було це десь в 1979 чи 1980 році, я вже здобував освіту після школи. На квартирі, що ми винаймали під час навчання,  проживав мій одногрупник Петя з під Жовкви / в той час це був Несторівський район/. Петя на той час вже грав в гурті  /тоді казали ВІА/  , мав свій комбік перероблений із кінаповського лямпака,  а " вишивав"  він на   "ШТАХЕТІ" , так Петя любовно називав гітару  радянського виробництва. Після кожного  "грання" на цьому інструменті облазила шкіра з пальців і пухла рука. З посмішкою згадую ті часи бо і моя перша гітара була совдепівська "УРАЛ".

     Так от, одного з понеділків, Петра на навчанні не було.  Не було його і у вівторок. Тільки в середу прийшовши після занять , зустріли ми  колєгу на квартирі. Розпухший ніс, подряпане обличчя та пожовтівші вже синці під очима , все це викликало сміх, спонукало до жартів і підтверджувало, що щось таки відбулося серйозне. Спочатку неохоче , та під пляшечку  " Портвейну" історію ми почули.

    Під час минувших вихідних , лабав Петя з хлопцями танці, на празнику в сусідньому селі.  Все йшло нормально, людей було тьма,  забава повним ходом, апарат працював безперебойно, видаючи  "балдьожний звучок" .  Та коли після декількох перекусок, та кількість  продукту яку  Петя з'їв , почала тиснути на  ту кількість яку він випив,  з'явилася термінова необхідність "збігати до вітру". Пропихаючись поміж празникантів , Петя мчав за клуб, точно визначивши пункт призначення. в темноті за клубом.   Та тільки звернув за ріг клубу, отримав страшенний удар в голову. Отямився лежачи на землі, голова болить , з носа юшить кров і нікого поруч.  Перша думка :  "ХТО ? ... і головне - ЗА ЩО ?"  ....       Ще трошки полежавши, а потім підвівшись  , все стало зрозумілим.....

Знаючи всіх і все в цьому селі , не знав Петя одного, що напередодні  в притик до кіноапаратної  добудували якусь господарську прибудову.  В неї то Петро з розгону і влупився. )))...

     Та треба було ж повертатися до клубу, ...  одяг забруднений , "фейс" потовчений ....    та й, що розказати всім правду  ПРО СТІНУ?...   Зрозуміло , що версія одна - ДРАКА.  Дівчата , як герою, допомогли вмитися,  а хлопці-фанати побігли шукати кривдників...

        От така-то історія,  можливо, що хлопці з того гурту не знають про той випадок взагалі.   А я от розказав...

P.S. Петре , друже, якщо ти є на сайті ----МОЇ ВІТАННЯ!!!   Я тримав в таємниці це у продож усіх років,  та як кажуть наші теперішні високопосадовці:   "Те , що було з нами давно - не рахується, це ніби було не з нами.

      .... )))   Цю історію можна би було розказувати як повчальну молодим артистам, закінчуючи словами:  "Якщо вас засліпить  "світло сцени" , то пам'ятайте ,що поряд із світлом завжди є тінь, півтінь і падаюча тінь."

   .....))))  Або ж як тост:    "Так вип'єм за те , що б коли нам сильно чогось захочеться, то нехай на нашому шляху не буде ніяких перешкод!  )))...