Мені цікава Ваша думка... Коли у одного з солістів траур, а весілля "на носі"... Чи варто йому працювати???

В мене як померла мама, я до 9 днів на рботу не ходив. Але тоді був піст і робота була не пильна! А як весілля то не знаю ...  То є робота! Якщо людина може (психологічно) працювати - то  не гріх! Особисто я не зміг би! 

Пане Бедзю, я розумію коли то мама, але це бабуся старенька... 

Тре тоді людині розяснити, що траур тоді, коли ти гуляєш під музику - а не твориш її !!! Згоден з Богданом про бухгалтера і будівельника - в першу чергу це відповідальність перед роботю !!!   Пра був один прикрий випадок, коли в мого напарника Сєрого, померла дитина після родів! То сталося в пятницю як раз перед 2 - ома весіллями! Зі зрозумілих причин він не працював зі мною ці 2 дні!!!  Але на наступні вихідні вже і грав і проводив весілля! Пра зі сльозами на очах але проводив - бо це наша РОБОТА! Я думаю що Ваш випадок далеко не такий!!!

В мене в житті два рази були такі випадки.Першій раз при родах померла дитина ,через два дні працював весілля.Другий раз, помер батько ,в середу поховав ,в  суботу працював.Важко було. А що робити? Якщо нема заміни.Така вже наша робота.Пів миру скаче, а пів миру .....

 В середу ховали батька, в суботу було весілля. Відразу на цвинтарі підійшов до отця і спитав як маю поступити. Відповідь було чітка і зрозуміла: "Це ж робота".

Моя особиста, та і багатьох моїх колег така: Кожен свідомо йшов у музиканти, чи лабухи, і кожен собі уявляє що то за робота. Перед усім на вас надіяться люди які вас замовили, і як мінімум 100 чоловік, які прийдуть на забаву, то чи маєте ви совість зірвати їх надії? Однозначно ні.

У простих людей співати та танцювати, означає веселитися, тому і забороняється під час трауру це робити. У нас це робота, звичайно вона весела, іноді аж занадто весела, проте це всеодно робота. Я наприклад грав концерт у той день коли помер мій дідусь,  причому я це взнав за 1год. до концерту, але я не міг підвести людей на сцені та у залі. 

В мене Батько лежав присмерті.Я якраз збирався на весілля (працювали вдвох з напарником), прийшов до нього подивиться, посидів і пішов збиратись. Тільки побрився, приходить брат і каже що Батька вже нема. Я не поїхав звичайно, подзвонив напарнику і він взяв солістку. Але на слідуючу суботу я пішов грать. Боце справді є наша робота, наш основний дохід.